Агропромисловий Агро Пром Портал Добавить статью

магазин для пчеловодов

Уважаемые пчеловоды! В интернет-магазине Агроэнергия вы можете заказать полный комплект пчелооборудования- ЗВОНИТЕ!
АгроФото АгроВідео Агровебкаталог

Опитування

Может ли сельский житель достойно зарабатывать?

Проголосувати

Календар

Погода

Курс валют

Ціни на топливо

Украинские нефтепродукты

Карти Батьківщини

Карта батьківщини


Покровителі бджільництва - святителі Зосима та Ссаватій Соловецькі

Покровителі бджільництва
- святителі Зосима
та
Ссаватій Соловецькі


Пчеловоду на удачу

Кондрацький А.О

15 жовтня 2010 року минає сто років з дня народження фундатора північного виноградарства України Андрія Олександровича Кондрацького. Завдячуючи його плідній праці й старанням у нашій місцевості збереглася культура винограду й відродилося виноградарство. Нині сонячні ягоди вирощують тисячі садівників-аматорів з різних куточків України, відбувається інтенсивне закладання виноградників у деяких фермерських господарствах. А відтак ідеї Андрія Олександровича живуть і перемагають.

 

 

 

 

Кондрацький Андрій Олександрович (1910-2000) - завідувач Київським опорним пунктом виноградарства (15.01.1968 р.).


Журнал "Виноград. Вино" вирішив підготувати добірку матеріалів із творчої спадщини великого виноградаря, частина з яких ніколи не була надрукована. Сподіваємося, що вони зацікавлять наших читачів, адже, читаючи, ще раз переконуєшся у їхній надзвичайній актуальності. Пропонуємо першу публікацію.


Перші відомості про вирощування винограду на півночі України належать до періоду Київської Русі (Літопис Никона, 1151 р.): "Берендеї і чорні клобуці волості позжаша і винограда посікоша". Така довідка поряд з історичною подією свідчить про те, що виноград у нашій місцевості вирощували ще за сивої давнини. Згодом, у XVII-XVIII століттях культура винограду набула значного поширення. Предметом особливої турботи було вирощування винограду в так званих "виноградных и бахчевых огородах" і в "государевых садах".


Однією з перших спроб вирощування винограду на науковій основі можна вважати випробовування 63 різноманітних сортів, завезених з Нікітського ботанічного саду. Проводилося воно Траутфетером у ботанічному саду Київського університету в 1842-1845 рр.


Важлива роль у розвитку північного виноградарства відомих учених-плодоводів В.В. Пашкевича (1858-1939), який тривалий час працював в Умані, Л.П. Симиренка (1855-1920) - творця помологічного розсадника у м. Городище Черкаської області, академіка М.Ф. Кащенка (1855-1935) - засновника Київського акліматсаду. Поряд із вивченням інших південних плодових культур Микола Феофанович Кащенко досліджував можливості вирощування винограду в умовах Півночі України. У вересні 1913 року на Всеросійському сільськогосподарському з'їзді в Києві він виступив із науковою доповіддю про можливості вирощування цієї культури і рекомендував висаджувати сорти Мускат Гамбургський, Португізер, Шасла біла, Мускат Оберні, Мадлен Анжевін та інші. Разом із О.О. Бажановою, про діяльність якої мова піде нижче, палко підтримував ідею північного виноградарства.


Активним прихильником впровадження культури виноградарства на Харківщині наприкінці XIX - на початку XX ст. був народний учитель О.І. Родіонов, який одним із перших заклав у Балаклаві Ізюмського повіту промисловий виноградник на двох десятинах землі. У результаті тривалих досліджень він розробив власні способи культури винограду в місцевих умовах. Родіонов друкував численні статті у місцевій періодиці, а своєрідним підсумком, який узагальнив його досліди та багаторічну працю була брошура: "Практические советы по культуре виноградной лозы в Харьковской губернии", яка вийшла у 1908 р.


Спадкоємцем справи О.І. Родіонова був найстаріший виноградар Харківщини О.О. Іваницький, який почав займатися виноградарством у 1908 р., після закінчення гімназії. Це захоплення стало справою його життя.


Аматорський виноградник Іваницького знаходився у Змієвському районі на хуторі Зайців Гайдарської сільради. Всього було посаджено 500 кущів винограду. Основними сортами, які вирощували на ділянці, були Мадлен Анжевін, Шасла, Лідія та інші. Всі вони були отримані з помологічного розсадника Л.П. Симиренка.


Протягом двох десятиліть минулого століття активно працювала щодо поширення культури винограду на північ О.О. Бажанова (1864- 1942), яка заклала у 1900-1902 рр. на 4 гектарах виноградник "Основа", розташований на високому піщаному правому березі Дніпра, у Соснівці, що на Черкащині. Першопричиною були великі площі пісків у цій місцевості, які Ольга Олександрівна поставила собі за мету освоїти.


Отримавши настанови від М.І. Воїнова, завідуючого Альошківським розсадником (Нижньодніпровські піски), вона почала їх освоювати, засаджуючи культурою винограду. Агротехніка садіння О.О. Бажанової була такою: зносили кучугури, вирівнювали й терасували площі, відведені під насадження. Восени копали траншеї глибиною й шириною в аршин, визбируючи при цьому личинки хрущів і залишаючи між траншеями проміжки у два аршини. Напровесні заправляли траншеї чорноземом та перегноєм.


Висаджували кільчовані чубуки на початку травня, на відстані 1,5 аршина кущ від куща, тобто 4800 кущів на десятину. Формування кущів - двоплечий Гюйо з подовженими стрілками. На зиму кущі вкривали землею, а зверху вали мульчували гноєм. Застосовували кільцювання пагонів та мішкування грон. Для захисту від мільдью 3-5 разів обробляли кущі бордоською рідиною. Кожні два роки вносили перегній. Вирощували на ділянці сорти Мадлен Анжевін, Шасла, Ізабелла, Лідія рожева, Португізер, Маленгр ранній тощо.


Ольга Олександрівна проводила велику громадську роботу з пропаганди та поширення культури винограду в північних районах. Вона читала лекції, проводила екскурсії на своєму винограднику. Під її керівництвом було закладено 77 виноградників у Чигиринському та Чекаському повітах, на Київщині, а також у Полтавській губернії, де було висаджено понад 20 тисяч кущів винограду.

 

 

На Всеросійському сільськогосподарському з'їзді у Києві О.О. Бажанова виступила з доповіддю: "Опыт выращивания винограда на зыбучих песках в хозяйстве "Основа" под Черкассами". У своїй резолюції з'їзд високо оцінив її працю і рекомендував продовжувати роботу в цьому напрямку: "Секция находит желательньїм причисление южных уездов Киевской губернии к виноградному району и земством и правительством широкой материальной помощи виноградарству, равно как и распространение среди населення знаний о винограде".


Успіхи Київського колгоспу "Виноградар" також відіграли значну роль у подальшому просуванні виноградарства на північ України. У становленні виноградників у цьому господарстві в 30-ті роки минулого сторіччя зіграв важливу роль Д.І. Чугай (1884-1959) - невтомний працівник, великий аматор і знавець виноградарства. Дізнавшись, що в Києві планується організувати виноградарське господарство, Дмитро Іванович приїздить до Києва у 1929 році і працює бригадиром у "Заквинколгоспі", який пізніше перейменували на колгосп "Виноградар".


Це господарство створювалося на базі аматорського виноградника Бекасова, розташованого на борових пісках в урочищі Вітряні гори. Тут Д.І. Чугай потоваришував з академіком М.Ф. Кащенком і був частим гостем в Акліматсаду. До організації колгоспу на цьому винограднику росло близько 350 сильних морозостійких кущів Ізабелли та Лідії на площі 1,5 га. Сформовані вони були за типом донської чаші.


Під керівництвом Д.І. Чугая заклали основні насадження площею 15 га. Садіння проводили із внесенням великих доз пудрету (перегною з полів зрошення). Міжряддя робили 2 м, відстань у ряду між кущами 4 м, розміщували кущі у шаховому порядку. Шпалери встановлювали на два дроти на відстані 80 і 140 см від поверхні грунту.

 

Кущі росли могутніми, формування було двобічне, здебільшого на 4 подовжені рукави, які підв'язували до верхнього й нижнього дротів. Зелене підв'язування не проводили, пагони звисали. На зиму кущі обов'язково вкривали.


Згодом Д.І. Чугай прискорено розмножив сорти Вільде, Руський конкорд та Екстра. Урожаї винограду в колгоспі були високі - не нижче 50 ц/га.


З 1937 р. Дмитро Іванович працював виноградарем у ботанічному саду Академії Наук УРСР під керівництвом А.А. Піонтковського та Н.В. Соловйова, де брав активну участь у комплектуванні ампелографічної колекції та в роботах із виведення нових сортів винограду. Від схрещування стійкої форми Кащенко 257 (Ізабела х Амурський) з європейськими сортами він отримав цінні невибагливі гібридні форми винограду: 4, 5, 6, 12, 21 та інші, які використовувалися у подальшій селекційній роботі та набули поширення на аматорських виноградниках півночі" України.


Яскравий внесок у північне виноградарство залишив відомий виноградар Чернігівщини А.М. Левятов (1897-1942). У колгоспі "Новий побут" біля м. Прилуки у 1934 році він провів перше закладання насаджень винограду на площі 0,5 га, а також заклав розсадник, садивний матеріал для якого завезли з Дніпропетровської області.


У 1935 р. А.М. Левятова було призначено завідуючим лабораторії колгоспу і це дало йому можливість для закладання дослідних ділянок винограду. Вже в 1935 р. він продемонстрував кущ винограду з великим урожаєм на районній сільськогосподарській виставці. У 1937 р. при колгоспі "Новий побут" було створено Чернігівський опорний пункт Українського науково-дослідного інституту виноградарства ім. В.Є. Таїрова. Його завідувачем призначено Анцеля Моїсейовича Левятова.


Відтоді Левятов з головою занурився у наукову роботу, цілком присвятивши себе виноградарству, яке стало справою його життя. Він посилено займається самоосвітою, на семінарах готує кадри колгоспних виноградарів, завозить і вирощує садивний матеріал і протягом кількох років закладає на Чернігівщині близько 50 га виноградників.

 

У м. Прилуки було створено виноградник з 52 сортів винограду, організовано агролабораторію. На Чернігівському опорному пункті Українського науково-дослідного інституту виноградарства ім. В.Є. Таїрова розгорнули ґрунтовну селекційну роботу, яка полягала у висіванні гібридного насіння, отриманого з НДІ ім. В.Є. Таїрова. З агротехнічних заходів у Прилуках застосовували кільчування з нижнім перегнійним підігрівом, садіння у шкілку вкорочених живців із подальшим висаджуванням у лунки з метою подовження штамбів за рахунок приросту та інші агрозаходи. Шпалери споруджували з ліщинових стовпчиків. Догляд за кущами був на високому рівні, їх ретельно захищали від мільдью. Врожайність на молодих насадженнях становила близько 60 ц/га.


Знайомство з роботами А.М. Левятова значно вплинуло на Н.Г. Гориздру (нар. 24.ХІ.1889 р.) і визначило напрями його подальшої діяльності - він працював садівником колгоспу Ілліча Шишацького району Полтавської області. Освічений, прогресивний садівник-розсадниковод ще в 1925 р. висаджував виноград, але це були гібриди - прямі виробники. У А.М.Левятова Никифор Гаврилович попросив амурський виноград для схрещування з європейськими сортами, але той дав лозу гібридів Чауш х Амурський, які ще не плодоносили.


Будова квітки у плодоносного гібридного покоління сіянців Левятова була чоловічого типу. І Никифор Гаврилович використав її пилок для запилення сорту Мадлен Анжевін. Із вирощених 80 сіянців він відібрав 4 плодоносних: 11, 19, 56 та 64, що мали функціонально жіночі квіти, були стійкими до мільдью, мали підвищену зимостійкість, невибагливість і високу якість плодів.


Інші сіянці вибракували, оскільки вони мали чоловічі квітки і не плодоносили. Серед відібраних найцікавішою формою була 19, яка відзначалася ранньостиглістю й високою врожайністю за наявності запилювача.


Слід зазначити, що всі гібридні форми винограду Никифора Гавриловича дуже цінні, оскільки це вихідний матеріал для виведення зимо- та мільдьюстійких сортів винограду, що мають велику врожайність високої якості. Окрім того, Н.Г. Гориздра є автором 5 форм карликових підщеп яблуні, які випробовувалися в Києві, Млієві, Нікітському ботсаду та в Полтавському сільськогосподарському інституті.


У 1956 р. Никифір Гаврилович заклав київським садивним матеріалом дослідний виноградник із 40 високоцінних сортів, випробував їх і виділив 15 найперспективніших для вирощування в умовах Полтавщини. Виноградник колгоспу ім. Ілліча площею 2 га був маточником високоцінних лоз для Полтавщини та всього Лівобережжя України. Н.Г. Гориздра брав активну участь у роботі з гібридизації, що проводилася Київським опорним пунктом виноградарства, де використовували форми Я.М. Левятовата Н.Г. Гориздри.


Виноградар колгоспу "Маяк" Корсунь-Шевченківського району Черкаської області Пилип Лаврентійович Дзигора (нар. 25.Х.1896 р.) своєю наполегливою та багаторічною працею довів ефективність вирощування на крутосхилах, непридатних для інших сільськогосподарських культур, високоякісних сортів винограду. Результати його роботи були повною протилежністю тим, які отримували неподалік - у Корсунь-Шевченківському сортосаду. Тут сортодільницю на родючих грунтах довелося ліквідувати і припинити роботи із сортовивчення винограду через відсутність належного догляду.


Всім, хто мав сумніви щодо розвитку північного виноградарства, ми радили побувати у Пилипа Лаврентійовича, який перші 300 кущів винограду посадив у 1936 р. На сьогоднішній день (1968 р.) у колгоспі "Маяк" 12 га виноградників. Середня врожайність за останні 10 років становить близько 80-90 ц/га, а собівартість - 21 крб. за центнер.


Мінімальна врожайність не була нижчою 50 ц/га, а максимальна з площі 7,5 га сягала 156,4 ц/га (1964 р). У 1960, 1963, 1964 рр. собівартість складала 17-18 крб. за центнер. Виноградники тут розміщуються на схилах західної, південно-західної та південної проекції, крутизною до 15о. Грунти бідні - змиті опідзолені суглинки, а частково піщані, підґрунтя - суглиниста морена. Садіння проводили із застосуванням основних заходів агротехніки північного виноградарства. За рік до садіння вносили по 100 ц/га перегною. Садили в траншеї або ями 1 х 1 х 1 м, які в нижній частині заправляли перегноєм по ЗО кг на суглинках і по 50 кг на пісках. При садінні у зону розмноження п'яткових коренів вносили по кілька кілограмів компосту. Садивні ями закривали родючим грунтом із верхнього шару.


Глибина садіння - близько ЗО см, міжряддя - 2,5 м, відстань між кущами в ряду - 2 м. Формування кущів здебільшого безштамбове, на 4-6 рукавів. Підв'язування - до дротяної шпалери. Кущі щорічно підживлюють восени під плуг - 4-5 ц/га суперфосфату та 1,5-2 ц/га калійної солі, а навесні перед розкриттям кущів вносять 70-100 кг/га аміачної селітри. Раз на 3-4 роки вносять перегній у рівчаки на глибину до 40 см по 20- 30 т на гектар.


Догляд за кущами і заходи щодо захисту від мільдью на високому рівні. Основні виробничі сорти на винограднику: Шасла рожева та біла, а також Мадлен Анжевін (до 90% насаджень). Починаючи з 1952 р., Пилип Лаврентійович випробував близько 50 сортів винограду, отриманих з Києва. Найкращими з-поміж них виявилися: Перлина Сабо, Португізер, Соловйова 58, Золотистий ранній, Мускат Оттонель, Київський-019, Королева виноградників, Тисячоліття Угорщини, Чауш, Пухляковський та інші, а з сортів з підвищеною стійкістю - Руський конкорд, Екстра та Вільде. Щорічно колгосп "Маяк" заготовляв 100-200 тисяч живців і вирощував 20-30 тисяч саджанців.


Починаючи з 1951 р., на винограднику колгоспу "Маяк" при безпосередній участі Пилипа Лаврентійовича проведено 14 семінарів, на яких підвищили свою кваліфікацію 880 виноградарів, агрономів та голів колгоспів Черкаської та Київської областей. Тут побувало багато аматорів, проводилися екскурсії для делегацій братських республік та країн народної демократії. Звідси вислано велику кількість посилок із живцями найкращих сортів.


П.Л. Дзигора протягом ЗО років брав участь у виставках, нарадах, конференціях із садівництва та виноградарства, він неодноразово виступав у пресі, але здебільшого писали про нього інші. Він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями ВДНГ, почесними знаками і дипломами.


З виноградарів, які працюють у районах із недостатньою кількістю сонячного тепла, заслуговують на увагу досягнення К.Ф. Петренко, дослідника з колгоспу ім. Кірова з Мізяківських Хуторів Вінницької області, а також П.Д. Мінченко, садівника з с. Галишово Волинської області. Багаторічну працю з виноградарства у Житомирському сільськогосподарському інституті веде доцент О.Л. Барановський, а в сільськогосподарському технікумі - М.М. Федоренко.


На даний час у районах Лісостепу та Полісся України успішно вирощують високоцінні сорти винограду, до лав виноградарів приєдналося чимало аматорів - лише в м. Конотопі Сумської області живе і працює близько 500 виноградарів-аматорів.

 

Надруковано в журналі "Виноград Вино" . Листопад-грудень 2009

 

Джерело: vodospad.kiev.ua

26.06.2010

 

 

 

 

 

эдина країна-єдиная страна

Шорти vulkan klassik

Шорты для похудения

Vulkan Classic

пчеловодство видео,  разведение пчел видео, пчелы видео, пасека видео, уход за пчелами видео, смотреть мультфильмы онлайн, смотреть фильмы онлайн

 

Райффайзен Лізинг Аваль

 

 

 

Науково-інноваційний центр

Найди друга

Медогонки,Воскотопки,Сушилки пыльцы,Ульи и принадлежности,Одежда для пчеловода,Инвентарь

 

Карта пасек, пасека, пасеки всего мира, пасечники

Карта пасек показывает

пасечников
и их пасеки всего мира!
Заявите о себе, добавляя
Вашу собственную пасеку!

 

«Собраться вместе - это начало. Оставаться вместе - это прогресс.

Работать вместе - это успех». - Генри Форд

Передрукування матеріалів заборонено без посилання на http://agroprom-ua.com
CopyRight © 2009-2012. Всі права захищені. АГРОПРОМ-Агропромышленный Портал Украины.